Наведено результати дисперсійного аналізу хімічного складу та іригаційної оцінки води в природних джерелах зрошення. Підтверджено взаємозв'язок між вмістом основних іонів і загальною мінералізацією, між загальною мінералізацією і коефіцієнтами іригаційної оцінки за різними методами. Запропоновано формули для експресного визначення хімічного складу води за загальною мінералізацією.

Індекс рубрикатора НБУВ: П062.32(2Укр),025

Рубрики:

Дослідження, проєктування і розрахунок зрошувальних систем і мереж

Шифр НБУВ: Ж29055 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено відомості з історії розвитку меліорації. Охарактеризовано грунти за фізичними, водно-фізичними, хімічними властивостями, реакцією грунтового розчину. Висвітлено питання впливу зрошувальної води, терміну зрошування, гіпсування та вапнування на зміну хімічного складу й властивостей меліорованих грунтів, порових розчинів і грунтових вод. Розглянуто процеси переміщення вологи й солей у разі зволоження та промивки грунтів, зміни гідрогеологічних умов під впливом меліорації.

Розглянуто питання нейтралізації соди та високої лужності природної води джерел зрошення кислотуванням різними дозами сірчаної кислоти. Відзначено нестабільність зниженої величини pH у меліорованій воді, яка з часом починає відновлюватись.

Наведено результати комплексної оцінки 5-річного зрошення дренажно-скидними водами рисових зрошувальних систем на екологічний стан грунтів. Проаналізовано нагромадження в них залишків пестицидів, солей, наявність мікрофлори. Визначено загальну токсичність даних вод у порівнянні з дніпровською водою, що використовується для зрошення, зроблено висновок щодо недоцільності їх використання.

Обгрунтовано наукові засади управління екологічним станом зрошуваних земель півдня України, що враховують вплив та взаємозв'язок просторово-часових чинників: клімату, грунтів і грунтових процесів, мінералізації та хімічного складу поливної води, глибини залягання, мінералізації та хімічного складу грунтових і підземних вод, хімічного складу опадів і привнесених речовин, сільськогосподарських рослин, енергетичних і людських ресурсів. Уперше методом тензіометрів експериментально встановлено, що пошарове водоспоживання сільськогосподарських культур з шару грунту 100 - 300 см за глибокого рівня грунтових вод сягає 40 - 54 % сумарного за вегетацію, що дозволяє переоцінити існуючу в науці теорію про основне водоспоживання кореневою системою сільськогосподарських культур з верхнього 1-метрового шару грунту. Одержано дані про те, що у разі близького залягання рівня грунтових вод водоспоживання сільськогосподарських рослин з рівня грунтової води, розраховане за методом тензіометрів, сягає 30 % і більше від сумарного. На основі вивчення впливу дренажно-скидних вод рисових систем і виявлення накопичення біогенних речовин, залишків пестицидів і важких металів у грунтах і в продукції сільськогосподарських культур обгрунтовано непридатність їх прямого використання для зрошення, що відповідає завданням збереження здоров'я людини. Запропоновано методи іригаційного оцінювання поливної води для умов України, які не співпадають з нормами, встановленими Державним стандартом на поливну воду, що є важливим елементом управління якістю поливної води. Встановлено емпіричну залежність засолення верхнього шару автоморфних зрошуваних земель залежно від мінералізації та складу поливної води та тривалості зрошення. Запропоновано формули прогнозування ступеня їх засолення, що забезпечує управління їх екологічною безпекою. Одержано емпіричні залежності вторинного засолення зрошуваних і незрошуваних гідроморфних грунтів зони аерації та верхнього метрового шару залежно від рівня залягання та мінералізації грунтової води. Визначено критичні рівні залягання грунтових вод залежно від їх мінералізації. Встановлено емпіричну залежність осолонцювання верхнього шару автоморфних зрошуваних земель залежно від мінералізації, складу поливної води та тривалості зрошення, запропоновано формули прогнозування ступеня їх осолонцювання за натрієм і магнієм. Запропоновано концепцію поступового формування глибокого та дуже глибокого гумусового горизонту, де запаси гумусу в метровому й глибших горизонтах зрошуваних грунтів не тільки не знижуються, а й поступово зростають за рахунок його перерозподілу з верхнього 0 - 60 см шару у глибші та за рахунок більш глибокої кореневої системи порівняно з незрошуваними грунтами, яка, на відміну від існуючої теорії, сприяє техногенно-екологічній безпеці окремих екосистем. Удосконалено методику експресного визначення (розрахунку) хімічного складу води джерел зрошення України за лабораторним визначенням лише одного показника - натрію або загальної мінералізації за рівняннями регресії. Уточнено іригаційну класифікацію природних вод України для використання у зрошуваному землеробстві, яка передбачає заходи покращання хімічного складу води перед поливом і є одним з елементів управління екологічною безпекою зрошуваних земель.

Мета публікації - висвітлити результати наукової, педагогічної, винахідницької та суспільної діяльності видатного вченого-географа, метеоролога, організатора метеорологічної служби України, першого наукового керівника відділу Служби погоди, академіка Академії наук України Бориса Ізмаїловича Срезневського. Проаналізовано його внесок у вивчення випаровування, що надало змогу сформулювати закони Срезневського, які застосовувалися у виготовленні гігрометрів, нині - у пожежогасінні, спалюванні біопалива. Вчений вперше в Європі дослідив і проаналізував хвилі холоду й тепла, шляхи циклонів, бурі Чорного й Азовського морів, заметілі на залізничних коліях Росії, барометричне визначення висот земної поверхні. Один із засновників "Метеорологического вестника", в якому друкував свої огляди погоди у Росії й світі у 1891 - 1900 рр. Розробив теорію ознак посушливості клімату, а також одну з перших схем кліматичного районування України.

В підручнику розглянуто значення грунту для суспільства, відомості з історії розвитку грунтознавства. Розкрита роль компонентів географічного середовища як чинників грунтоутворення. Аналізуються ґрунти за фізичними, водно-фізичними, повітряними, тепловими, хімічним« властивостями, вбирною спроможністю, реакцією ґрунтового розчину, радіоактивністю, родючістю. Викладено принципи класифікації фунтів. На основі описування географії, генезису і властивостей основних ґрунтів світу проаналізовано закономірності розповсюдження та будову ґрунтового покриву Землі. Розглядаються питання земельних ресурсів світу, їх сільськогосподарське використання, заходи охорони та меліорації ґрунтів.

В підручнику наведено відомості з історії розвитку меліорації Висвітлено фактори грунтоутворення й еволюцію грунтів при різних вида) меліорацій. Приведено елементи постійно діючої зрошувальної ТІ конструкції й види осушувальної систем, їх складових частин, основи елементи поливного режиму, техніку поливу, види поливів, види дренажу Викладено питання якості води в джерелах зрошення, методи її іригаційно: оцінки, заходи поліпшення хімічного складу перед поливами, вплив} зрошувальної води, терміну зрошення, гіпсування й вапнування на змін} хімічного складу й властивостей меліорованих грунтів, порових розчинів грунтових вод. Розглянуто процеси переміщення вологи й солей при зволоженні й промивках грунтів, зміну гідрогеологічних умов під впливом меліорації. Розглянуто питання меліорації кислих, засолених, солонцюватих грунтів і солонців з врахуванням екологічних вимог до меліоративних заходів, а також вимог до культуртехнічних і протиерозійних меліорацій.

Хронологічно висвітлено результати наукової, педагогічної, винахідницької та суспільної діяльності геніального різносторонньо обдарованого вченого-географа (піаніста, знавця образотворчого мистецтва, музики, іноземних мов, поезії, літератури), найвидатнішого нашого академіка-метеоролога, організатора метеорологічної служби України, першого наукового керівника відділу Служби погоди Бориса Ізмаїловича Срезневського (до 85-річчя з дня смерті). Проаналізовано вклад у вивчення випаровування крапель вологи, рослин, людського тіла, що дало змогу сформулювати закони Срезневського, які мали застосування у виготовленні гігрометрів, нині застосовуються в пожежогасінні, спалюванні біопалива. Учений уперше у Європі дослідив і проаналізував хвилі холоду й тепла, шляхи переміщення циклонів, бурі Чорного й Азовського морів, заметілі на залізничних коліях Росії, впроваджував метод барометричного визначення висот земної поверхні. Його знамениті щомісячні Огляди погоди в Росії й світі у 1891-1900 роках, що друкувались у «Метеорологическом вістникі», стали науковим надбанням і невід’ємною рисою життя дореволюційної Росії. Розробив теорію ознак посушливості клімату, а також одну з перших схем кліматологічного районування України. Нагороджений малими срібною та золотою медалями Російського географічного товариства, золотою медаллю імені графа Толстого, Великою Ломоносівською премією та найбільш вагомою географічною нагородою - золотою медаллю імені Семенова П.П.

Збірник вибраних та доповнених статей сформовано автором за науковим напрямком «Меліорація грунтів» опублікованих у 1992-2012 роках у провідних російських та українських журналах «Почвоведение», «Агрохимия», «Меліорація і водне господарство», «Картографія та вища школа», «Водне господарство» а також у англомовному журналі «Eurasian soil science». У вибраних статтях наведено іригаційну й екологічну оцінку хімічного складу зрошувальної води за показниками сольового складу, еколого- санітарними критеріями, специфічними речовинами токсичної й радіоактивної дії. Охарактеризовано результати комплексних досліджень з вивчення зміни властивостей чорноземів звичайних, чорноземів південних залишково солонцюватих, чорноземів південних міцелярно-карбонатних, темно-каштанових грунтів в умовах 10-70-літнього зрошення водами різної якості в умовах близького й глибокого залягання рівня гуртових вод у порівнянні з періодом до початку зрошення. Показано зміни умісту солей у профілі фунтів, гумусу, поживних речовин, обмінних основ після тривалого періоду зрошення й порівняно зі станом до початку зрошення. Наведені результати екологічної оцінки деяких водно-фізичних властивостей грунтів, валового хімічного складу й мікроелементів протягом періоду зрошення.